Меседж для профі

Моніторинг, як засіб удосконалення діяльності бібліотек

        Сучасна діяльність  бібліотек  характеризується переходом від режиму функціонування до режиму розвитку у форматі нових вимог суспільства.

Відповідно до інформаційних змін у суспільстві повинна змінюватися і сама бібліотека. Бібліотека, як система є результатом нерозривного зв’язку елементів, що її утворюють і виникають з безлічі їх підсистем, а також виконуваних ними функцій.

У систему «бібліотека» входять наступні підсистеми: бібліотечний фонд, користувачі бібліотеки (контингент читачів), бібліотечний персонал, матеріально-технічна база. Випадання хоча б однієї з них руйнує всю систему. Тому, з погляду життєздатності бібліотеки, ролі всіх її підсистем і їхніх функцій рівноправні і рівнозначні.     

Як бібліотека може відповісти на зміну потреб користувачів? Звичайно розширенням інформаційно - бібліотечних послуг, на основі спостережень за запитами користувачів. Отже послуги, що надаються бібліотекою, вся бібліотечна діяльність, повинні перебувати під постійним наглядом та піддаватися багатоаспектному аналізу. Інструментом для оцінки ефективності роботи бібліотеки та коригування її розвитку слугує моніторинг.

  Оксфордський словник визначає моніторинг як ретельне спостереження, контроль за роботою. Термін «моніторинг» (від латинського слова monitor — застережливий) прийшов з екології та соціології.

  У бібліотеці моніторинг — це форма організації збору, зберігання, об­робки і розповсюдження інформації про діяльність бібліотеки, що забезпечує безперервне стеження за її станом і прогнозування розвитку.

На сьогодні важливим є не просто моніторинг діяльності, а відстеження та прогнозування його поступового динамічного розвитку.

 Здійснення моніторингу ефективності бібліотечної діяльності передбачає не лише відстеження стану об’єкта, а й вплив на цей стан, корекцію його з метою переведення на якісно новий, вищий рівень.

 Саме моніторинг, побудований на ряді по­слідовно проведених через визначені про­міжки часу досліджень, заснованих на єди­ному методологічному підході, програмі й інструментарії, дозволить  вчас­но реагувати на зміни і приймати необхідні рішення.

 Моніторингові дослідження виконують ряд надзвичайно важливих функцій, по – перше – дають змогу об’єктивно та різнобічно оцінити читацькі інтереси (згідно вікових категорій, жанрових уподобань та інших критеріїв), по друге – допомагають виявити слабкі місця та проблемні питання, щодо вибору форм і методів діяльності бібліотеки сьогодні.

    Моніторингові дослідження – це спосіб стимулювання підвищення якості бібліотечного обслуговування читачів. Якість – це показник, який визначає, як послуга відповідає певним стандартам, очікуванням і вимогам. 

     Якість – це не тільки якість фондів, інформаційних ресурсів, обладнання. Це і якість процесів організації роботи бібліотеки і надання послуг.

      Важливо підкреслити, що в основі якості лежать добре відомі принципи організації діяльності бібліоеки, яка прагне до розвитку та процвітання:

- орієнтація на споживача, розуміння потреб і очікувань споживачів;

-  забезпечення відповідності цілей і завдань бібліотеки потребам і очікуванням споживачів;

- вимірювання задоволеності споживачів результатами діяльності;

- поширення інформації про потреби та очікування споживачів;   

- лідерські якості (відповідальність, наполегливість, ініціативність);

- залучення  користувачів та партнерів  до спільної діяльності;

       Умовами ефективної роботи, оперативного та якісного надання інформації є моніторинг потреб користувачів бібліотеки. Серед низки методів виявлення інформаційних потреб користувачів провідне місце займає організація бібліотечних та соціологічних досліджень, постійний та всебічний аналіз практичної роботи. Одним із прямих способів збирання інформації в бібліотеці використовується анкетування, опитування різних категорій користувачів.

Важливим чинником успішного розвитку сучасної бібліотеки є свідоме розуміння працівником бібліотеки своїх цілей і свого призначення в процесі функціонування організації, готовність взяти на себе відповідальність за результати діяльності.

 

Формування патріотичної свідомості – пріоритетне завдання бібліотек

Флеш – консультація

Державотворчі процеси, що відбуваються в незалежній Україні протягом останніх років, зумовлюють необхідність вирішення проблем виховання національно-свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до захисту рідного народу та рідної країни.

Патріотичне виховання – процес цілеспрямованого, систематичного, організованого та планомірного впливу на свідомість, поведінку молодих людей щодо формування почуття любові до Батьківщини шляхом виховання високих громадянських, моральних, психологічних, професійних, фізичних якостей, необхідних для реалізації інтелектуального та творчого потенціалу особистості в інтересах всебічного розвитку суспільства, забезпечення безумовної готовності до захисту Вітчизни.

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина – патріота України, готового самовіддано будувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу; забезпечувати її національну безпеку; знати свої права та обов’язки, цивілізовано відстоювати їх; сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Під час планування заходів слід враховувати завдання визначенні в Концепції національно-патріотичного виховання та Стратегії національно- патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020р.р. http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

Зусилля бібліотекарів сучасної бібліотеки повинні бути спрямовані на утвердження в державі патріотизму, посилення моральної складової в загальній системі формування національної гідності, готовності відстоювати інтереси держави, поглиблення знань про державну символіку і т.п.

Працівники бібліотек повинні сприяти залученню населення до участі у громадських ініціативах, громадських акціях, як-то: благодійна допомога, волонтерство.

          Бібліотечні працівники на сьогодні повинні розуміти що:

- основна і найважливіша лінія фронту зараз пролягає в інформаційному просторі;

-  основною зброєю у сучасній інформаційній війні є слово і засоби комунікацій;

- в даний момент відбувається радикальна поляризація і поділ громадян на три основні категорії:

1. латентні або явні прихильники путінізації і розколу України.

2. ті, хто ще не визначився, на чиєму вони боці, або «і вашим, і нашим».

3. Ті, хто не на словах, а на ділі – патріоти і прихильники незалежної та неподільної України.

Слід звернути першочергову увагу на:

- Поглиблення контролю за усім, що відбувається під час різноманітних масових заходів у бібліотеці;

- Недопускання будь-яких проявів сепаратистської публічної публікації, або загарбницьких проросійських настроїв під час проведення масових заходів;

- Проведення різноманітними доступними методами роз’яснювальної роботи серед тих людей, які є явними чи латентними прихильниками загарбницьких, сепаратистських і проросійських настроїв;

- Переведення в категорію союзників і патріотів України усіх тих, хто в даний момент до кінця не визначився – на чиїй стороні барикад він особисто;

- Під час проведення різноманітних масових заходів більшу увагу надавати україномовним виданням, які підвищують український патріотизм, мораль, національний український дух, систему українських цінностей тощо.

Успіхи у здійсненні завдань патріотичного виховання залежать від кожного бібліотечного працівника, адже бібліотекарі – в якійсь мірі вихователі, порадники, вчителі, що працюють з молоддю, з юними характерами, які ще формуються. І для цього у нас є невичерпне джерело знань – це книги, періодичні видання та доступ до мережі Інтернет, що допомагають багатоаспектно, найдосконаліше і різнобічно розкрити цю тему. Бібліотеки, як накопичувачі історичної пам’яті, мають виступати провідниками між поколіннями, передаючи знання і традиції за допомогою заходів.

Масштабність патріотичного виховання в значній мірі забезпечується міцними зв’язками з військкоматами, спілками ветеранів, штабами цивільної оборони, радами ветеранів, музеями, школами, органами місцевого самоврядування. Необхідно спільно долучатися до відзначення таких свят як:

 День пам’яті Героїв Крут (29 січня);

 День вшанування учасників бойових дій на території інших держав (15 лютого);

 День пам»яті та примирення(8 травня);

 День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня)

 День Героїв України (23 травня);

 День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні (22 червня);

 День партизанської слави (22 вересня);

 День захисника Вітчизни (14 жовтня);

 День українського козацтва (14 жовтня);

 День Гідності та Свободи (21 листопада);

 День Збройних сил України (6 грудня).

Патріотичному вихованню молоді слід приділяти надзвичайну увагу: показувати велич української нації, її історію, необхідність дотримування заповітів батьків, забезпечення розвитку української мови та літератури на території України. Дуже важливим є висвітлення негативних наслідків війни на регіональному, національному і міжнародному рівнях.

Сьогодні бібліотеки мають надавати не тільки корисні послуги, але й стати своєрідним центром «психологічного розвантаження», «аптекою для душі». Бібліотекарі повинні намагатися лікувати постраждалі душі книгою, відволікати від суворої буденності. 

З цим, організовувати різноманітні акції з метою створення сувенірів, іграшок, малюнків, які слугуватимуть свого роду оберегом для військовослужбовців нашої армії та тих, хто лікується у військових госпіталях; збирати літературу на основі добровільних пожертв та передавати її українським воїнам. Акції можуть носити різноманітні назви як-то: «Оберіг захисника України», «Бібліотечка для захисника», «Побажай Україні щастя», «Бібліотека українського воїна», «Маки пам»яті». В бібліотеках варто оформити альбоми, тематичні полички газетних та журнальних статей, присвячених подіям, які відбувалися на Майдані, та подіям, які нині відбуваються в зоні АТО.

Дуже виважено працівники бібліотек мають підходити до організації візуального простору з питання патріотичного виховання. При цьому обов’язково звертати увагу на актуальність, оперативність, конкретне адресне спрямування. Зокрема, це можуть бути виставки-попередження, виставки фотографій, виставки малюнків, виставки швидкого реагування, виставки-персоналії, виставки однієї книги, експрес- та віртуальні виставки, виставки вшанування, виставки мемуарних публікацій і т.п. Бажано, щоб вони супроводжувались інформаційними оглядами, подавались списки рекомендованої літератури та відповідних сайтів.

За допомогою масових заходів та наочності бібліотеки, як накопичувачі історичної пам’яті, мають виступати провідниками між поколіннями та намагатися повернути істинне значення таким словам як «патріотизм», «геройство», «мужність», «подвиг». Ці заходи мають виконати місію пам’яті та передачі інформації молоді про героїчне минуле нашого народу, на долю якого випала сама жорстока війна, акцентувати увагу про те, що Київський Майдан породив дивовижний феномен патріотизму та зрілості сучасної молоді.

Працівники бібліотек повинні продовжувати відстежувати події, що відбуваються нині в Україні, виховувати молодого громадянина-патріота незалежної України, здатного змолоду брати творчу участь у розбудові суверенної України, захисті та піднесенні міжнародного авторитету. Акцентувати увагу на тому, що той, хто захищає свою землю – завжди перемагає. Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою.

Бібліотека та громада: єдині пріоритети на шляху трансформації»

Консультація

Публічним бібліотекам сьогодні належить провідна роль у створенні інформаційного та культурного простору регіону. Виконуючи важливі соціальні та комунікаnивні функції, вони сприяють розвитку територіальних громад, забезпечують успадкування історичного досвіду й національної культури, традицій і звичаїв українського народу.

Зміна суспільних, соціально-економічних відносин в Україні, безумовно, не може не позначитись на формуванні моделі сільської бібліотеки.

На сучасному етапі модель сільської бібліотеки, побудована ще в минулому тисячолітті і регламентована старими нормативами, потребує змін і розвитку. Організація роботи бібліотеки має будуватися відповідно до запитів громади і управлятися нею через бібліотечні ради та систематичні звіти бібліотеки перед громадою про проведену роботу. В основі оцінки якості діяльності сільських бібліотек має бути суспільна думка, а отже робота будуватися відповідно до запитів громади.

Сьогодні ми говоримо про те, що бібліотека – це не просто храм знань та центр культурного життя населення, це безпосередньо осередок розвитку та підтримки місцевої громади. Бібліотека дійсно повинна розвиватись з громадою. Використовучи свої широкі можливості, інтелектуальні надбання, бібліотеки можуть привернути до себе ще більше прихильників шляхом безперервної участі в житті громади та шляхом демонстрації того, наскільки дійсно проблеми громади важливі бібліотеці. В результаті бібліотеки отримають зворотній зв’язок –  рекламу та підтримку громади.

Щоб бібліотека стала основним культурним і просвітницьким центром багато залежить від професійної майстерності бібліотекаря, його бажання, вміння зробити її сучасною і корисною для громади.

 «Бібліотека майбутнього – це установа, яка прекрасно розуміє інформаційні потреби своєї громади. Для кращого реагування на запити користувачів бібліотекам потрібно змінювати свій формат.

Директор «Бібліомосту» назвав чотири типи ресурсів, завдяки яким бібліотеки України можуть розвиватися. Це люди, організації - партнери, новітні технології та публікації. «Проте головний здобуток – змінення мен- талітету бібліотекарів та їх вмотивованість долати перешкоди»

Щоб існувати далі, ми повинні були переглянути свої погляди і переосмислити роль бібліотек у житті населення.

 Аналізувати соціально- економічну цінність бібліотек  й демонструвати таку статистику, щоб завжди мати цифри напоготові при спілкуванні з журналістами та представниками влади. Адже увага до бібліотеки в громаді – додаткові «дивіденди» для очільника району чи села.

         Вже не одноразово ми говоримо про трансформацію моделі бібліотек від книгозбірень та інформаційних закладів – до центрів місцевої громади. Але, будемо відвертими - суттєвих змін не відбулося. У переважній частині бібліотеки так і залишилися книгозбірнями за рівнем надання послуг та менталітетом бібліотекарів.

      Слабкою стороною більшості бібліотек є те, що вони не працюють для громади та спільно з громадою. Про це свідчить відсутність у річних звітах відомостей щодо проведення звітів перед громадою.  Не знаходимо  відомостей ні в звітах, ні в планах багатьох бібліотек про вивчення читацьких інтересів  місцевого населення, про розширення кола партнерів, волонтерів бібліотек.

Діяльність сільських бібліотекарів не націлена на аналізування функціонування закладу (потреби бібліотеки визначаються лише у наявності комп'ютера, Інтернету); деякі бібліотекарі не володіють поточними показниками роботи; не знають завдань та перспектив функціонування ЦБС та бібліотеки; є приклади низької суспільної обізнаності (не володіють даними про склад громади, користувачів)

Які ж нам потрібні зробити першочерговіі кроки для виправлення ситуації, що склалась:

-  створювати колегіальні органи при бібліотеках (Рад бібліотеки, опікунських Рад тощо);

- працювати за планами бібліотечного обслуговування населення, що мають бути узгоджені з громадою та завірятися представниками місцевої влади;

- вирішувати питання інформаційного обслуговування малих населених пунктів, що не мають стаціонарних бібліотек (організація ефективної роботи книгоношення);

- системне вивчення думки громади на основі соціологічних досліджень, моніторингів, аналітичних вивчень для удосконалення формату діяльності бібліотек;

запровадження циклів заходів з метою популяризації бібліотек та забезпечення поінформованості громади: звітів перед населенням, соціальних рекламних кампаній, розповсюдження інформаційних видань з даними про режим роботи, послуги бібліотек;

Виявляти, прогнозувати і реагувати на потреби населення, відповідно поновлювати форми і методи обслуговування.

Визначати власну місію, орієнтуючись на інтереси реальних та потенційних користувачів, обираєти відповідну спеціалізацію обслуговування.

Надавати особливого значення зручності, комфортності обслуговування, оформленню бібліотечного простору, наявній метаінформації.

Змінювати підхід до комплектування, що тепер базується на відборі літератури, котру бажає читати публіка, а не тільки тієї, що самі бібліотекарі визначають «як найкращу літературу для читання».

Посилювати інформаційну функцію. Створювати численні фактографічні матеріали з життєво важливих питань для населення і доводити це до широкого загалу. Якщо бібліотека стала інформаційним центром своєї  громади і першим пунктом звернення за інформацією про місцеві новини, навчання, роботу, тоді можна говорити, що вона відмовилася від застарілої  концепції обслуговування.

Шукати можливості для забезпечення відкритого доступу до світових інформаційних ресурсів, застосовувати інформаційні технології.

Запроваджувати сучасний менеджмент, який базується на відповідальності кожного працівника перед спільнотою, на кошти якої бібліотека існує,  віддавати перевагу діяльності, спрямованій на задоволення інтересів населення.

Співпрацювати з різними громадськими організаціями, міжнародними фондами, активно діє в соціальному просторі, що її оточує. Шукає партнерів, союзників, можливостей додаткового фінансування.

Опікується питаннями створення позитивного іміджу бібліотеки у населення, доведення владним структурам соціальної значущості установи.

У нас з вами дуже багато поточної, професійної роботи, яка вимагає щоденної уваги та від якої залежить авторитет бібліотек у громаді, рівень поінформованості населення, доступ до сучасних ресурсів і знань. То ж сподіваюсь, що кожен з вас візьме на себе відповідальність щодо вирішення проблемних питань, що сьогодні були розглянуті, а також поставить серйозні вимоги перед собою та перед своїми колективами.

    На новий рівень має вийти ідеологічна складова роботи саме публічної бібліотеки в непростий для країни час. Бібліотекарі мусять узяти на себе і патріотичне виховання, і миротворчу місію.

"Секрет успіху і розвитку навіть у сільській місцевості існує, і є дуже простим. Є три компоненти: драйв і бажання змінювати життя громади на краще, знання потреб власної місцевої громади та вміння знаходити партнерів для впровадження інновацій"

Можливості видавничої діяльності сільської бібліотеки

Флеш – консультація

          Сьогодення вимагає від бібліотек  якісно нового підходу до своєї діяльності. Книгозбірні роблять все можливе, щоб заявити про себе як про соціально-необхідні установи, які в змозі забезпечити повноцінне та оперативне задоволення інформаційних, освітніх та власних потреб користувачів, створити належні умови для самореалізації читачів, їхнього спілкування, повноцінного проведення дозвілля.

Бібліотека як інформаційний, культурний, освітній заклад для задоволення потреб користувачів та взаємодії з іншими бібліотечними установами має право на видавничу діяльність, тобто створення власного інтелектуального продукту.

«Бібліотека має право на захист, створених нею баз даних, інших об’єктів інтелектуальної власності бібліотеки згідно із законодавством» (Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»).

   Бібліотечне видання — видан­ня, підготовлене бібліотекою або підготовлене нею для випуску у видавництві.

В останні роки розробці  власної друкованої продукції  в бібліотеках  приділяється особлива увага. Це пов'язано з тим, що видавнича діяльність при грамотній її організації надає бібліотеці цілий ряд нових можливостей у зміцненні свого авторитету. Основна функція, що виконує видавнича діяльність бібліотеки: формування інформаційно-комунікаційного простору бібліотеки, сприяння реклами книги та розвитку читання, виховання культури читання, збереження історико-культурної спадщини, в тому числі краєзнавчого, етнокультурного характеру і, звичайно, відображення креативної особистості бібліотекаря-професіонала.

Видавнича діяльність бібліотек здійснюється  відповідно з потребами та інтересами читачів. Зміст видавничої діяльності визначається стратегією розвитку бібліотеки. Бібліотеки здійснюють випуск наступних видів видань: за цільовим призначенням: офіційні, виробничо - практичні, довідкові, рекламні ;- За ступенем аналітичної переробки інформації: інформаційні, бібліографічні, оглядові ;- За об'ємом: альманахи (понад 48 стор ), брошури , буклети (понад 4 стор ), листівки, пам'ятки (до 4 стор ) ;- За періодичністю: неперіодичні, періодичні ,серіальні, триваючі;- За характером інформації: бібліографічні (інформаційні, рекомендаційні) списки, путівники, буклети та ін.

Тематика різноманітна - з усіх галузей знань, усіх сторін людського життя: історія, література та літературознавство, господарська діяльність, культурна сфера, мистецтво, ювілеї офіційні - державних подій та діячів, а також письменників, митців.

Для  створення позитивного іміджу своєї видавничої марки використовується  логотип бібліотеки, застосовується специфічне оформлення та подача матеріалу, розробляється  свій власний ( фірмовий ) стиль, застосовуються   інноваційні знахідки в галузі популяризації корисної інформації.

Видавнича складова в діяльності бібліотек - справа креативна, що вимагає винахідливості, творчості, передбачає політ фантазії і втечу від штампів. Працюючи над створенням чергового друкованого продукту, необхідно пам'ятати, що тільки актуальне по темі, що не містить граматичних, стилістичних та інших помилок, добре оформлене видання сприятиме створенню позитивного образу бібліотеки у свідомості читачів і колег. В іншому випадку ефект може бути зворотнім.

Новий поштовх видавничій діяльності бібліотек надаc активне впровадження електронних технологій. Поліпшилась якість  бібліотечних видань, збільшились та урізноманітнились види малих форм (закладки, буклети до ювілеїв митців, виходу нових краєзнавчих книг чи цікавих подій). Активно впроваджується підготовка та випуск електронних та вебліографічних видань.

         Адже сьогодні, в умовах стрімкого розвитку Інтернет - технологій і стихійного розростається книжкового ринку, будь-яка бібліотека, щоб привернути увагу потенційних користувачів і налагодити партнерські відносини з іншими бібліотеками, повинна добре попрацювати над своєю видавничою продукцією.